imed3

Оригинал взят у

Фото: lustration.org.ua

«Принцип «око за око»
зробить сліпим увесь світ»
Магатма Ганді

Вони мали б про це знати, принаймні передчувати, готуватися до «окаянних днів». Ті, хто натужно підсаджували Януковича у президентське крісло, а відтак гучно аплодували першим «акціям відплати» політичним опонентам, за визначенням та й за загальним законом людського буття, повинні були розуміти, що каральний меч опричнини (а інакше й не назвеш зміцнілий в Україні режим) з часом, зовсім хутко, застосують і проти них. Бо бездушна і позбавлена будь-яких сентиментів владна машина не містить у собі програми, яка відрізняє своїх і чужих, вона здатна лише вловити різницю «потрібен – непотрібен», «лояльний – небезпечний», а ще «багатший – ще багатший».
Я розумію, що арешт Петра Мельника, ректора-хабарника із Національної академії податкової служби, -- це не тільки і не стільки наслідок антикорупційного «шалу» верхівки. Це, радше, технологія, яка уможливить наочну демонстрацію факту: ми не шкодуємо «своїх», і ці «свої» поводяться як законослухняні громадяни, навіть у каліцьких кріслах відвідують суд. То що ж ви хочете у випадку із непокірною Тимошенко? Її вимоги – абсурд, вона сидітиме на загальних підставах, без «Шаріте», без vip-камер, а прийде час – то й на колінах плазуватиме перед очі Феміди.
Але ж вони повинні були це знати, – ніхто не спатиме спокійно, ніхто не убезпечений від завтрашньої обструкції, – навіть не перейшовши дорогу гарантові та його «Сім’ї». Для цього варто одного необережного слова, одного невчасного успіху у бізнесі, одного натяку в опозиційних ЗМІ про поміркованість їхніх персон.
Хіба не знав цього Піскун, який зараз ходить попідтинню французьких іміграційних служб, прохаючи політичного притулку? Піскун, якому за Ющенка надавали таких уроків, що, видається, мав би втямити і найтупіший учень. Мандат не допоможе, як і не порятують гроші, зв’язки, високий патронат (крім найвищого звісно). У шухлядках чинних прокурорів, що найобразливіше, -- твоїх несподіваних наступників, яких досі уважав недолюдами і невдахами, -- так от, у тих самих шухлядках, які не раз і не двічі доводилося оглядати самому, -- на тебе, твою родину, твоїх найдорожчих знайдуть усе. Навіть те, чого не було у природі, чого ти не знаєш сам, чого не насниться й у найгіршому сні.
Біда у тому, що більшість ощасливлених долею – високими кріслами, депутатськими мандатами, судійськими мантіями, астрономічними статками, -- всі вони, за поодинокими винятками, осягнувши бажане, забувають, що вони люди. Статус передбачає ореол напівбожества, безкарного, свавільного, нестримного у своїх бажаннях та захцянках. Але від людського залишаються пристрасті, уподобання, симпатії, залежності, зрештою, залишається минуле. Утративши пильність, наші «небожителі» поводяться, мов «учорашні», гейби за ними нема жодних грішків, переступів, підленьких устремлінь. А вони ж є, і за ними пильно стежить недремне око зацікавлених. Аби, вичекавши нагоду, вивалити усі твої таємниці тобі ж на голову, розповісти про них охочим слухати, використати їх для твого приниження.
Режим толерує і усіляко сприяє таким «доброзичливцям». Для свого омріяного безсмертя (неможливого за визначенням) він піде на будь-які альянси, не спохопиться ні перед чим. Це аксіома, якої не знають або не хочуть знати ті, хто уповає на нинішніх владців, як на манну небесну. У цьому немає нічого екзотичного, «жодного спеціально-українського, політзалежного потьмарення розуму не існує. Є просто зростаюча кількість негідників і терпил, які періодично міняються місцями. Риси поведінки, схожі на хворобу, сформовані жагою виживання за повної відсутності моралі» (Олег Покальчук).
Ігор Гулик

Прячься, кто может
«Принцип «око за око »
сделает слепым весь мир »
Махатма Ганди
Они должны были об этом знать, по крайней мере предчувствовать, готовиться к «окаянным дням». Те, кто резво подтталкивали Януковича в президентское кресло, а затем громко аплодировали первым «акциям возмездия» политическим оппонентам, -- по определению и по общим законам человеческого бытия, должны были понимать, что карающий меч опричнины (а иначе и не назовешь окрепший в Украине режим) со временем, совсем скоро, применят и против них. Потому что бездушная и лишенная каких-либо сантиментов властная машина не предполагает программы, которая отличает своих и чужих, она способна лишь уловить разницу «нужен - не нужен», «лоялен - опасен», «богат - еще богаче».
Я понимаю, что арест Петра Мельника, ректора-взяточника из Национальной академии налоговой службы, - это не только и не столько следствие антикоррупционного «безумия» верхушки. Это, скорее, технология, которая обеспечит наглядную демонстрацию факта: мы не жалеем «своих», и эти «свои» ведут себя как законопослушные граждане, даже в инвалидных каталках посещают суды. Так что же вы хотите в случае с непокорной Тимошенко? Ее требования - абсурд, она будет сидеть на общих основаниях, без «Шарите», без vip-камер, а придет время - и на коленях ползти, чтобы явиться перед глазами Фемиды.
Но они должны были это знать, - никто не будет спать спокойно, никто не гарантирован от завтрашней обструкции, - даже не перейдя дорогу гаранту и его «Семье». Для этого достаточно одного неосторожного слова, одного несвоевременного успеха в бизнесе, одного намека в оппозиционных СМИ об умеренности их персон.
Разве не знал этого Пискун, который сейчас ходит кругами вокруг французских иммиграционных служб, прося политического убежища? Пискун, которому во времена Ющенко преподали такие уроки, что кажется, поймет и самый тупой ученик. Мандат не поможет, не спасут деньги, связи, высокий патронат (кроме Самого, конечно). В ящичках действующих прокуроров, что самое обидное, - твоих неожиданных преемников, которых до сих пор считал нелюдьми и неудачниками, - так вот, в тех же ящичках, их не раз приходилось осматривать самому, - о тебе, твоей семье, твоих близких - найдут все. Даже то, чего не было, чего ты не знаешь сам, что не приснится и в кошмаре.
Беда в том, что большинство осчастливленных судьбой - высокими креслами, депутатскими мандатами, судейскими мантиями, астрономическими доходами, - все они, за редким исключением, постигнув желанное, забывают, что они люди. Статус предусматривает ореол полубожества, безнаказанного, произвольного, безудержного в своих желаниях и капризах. Но от человеческого остаются страсти, привязанности, симпатии, зависимости, наконец, остается прошлое. Потеряв бдительность, наши «небожители» ведут себя, как «вчерашние», будто за ними нет никаких грехов, преступлений, подлых устремлений. А они есть, и за ними пристально следит глаз, -- глаз заинтересованных. Для того, чтобы, выждав случай, обнародовать все твои тайны, рассказать о них желающим слушать, использовать их для твоего унижения.
Режим всячески способствует таким «доброжелателям». Для своего желанного бессмертия (невозможного по определению) он пойдет на любые альянсы, не остановится ни перед чем. Это аксиома, которой не знают или не хотят знать те, кто уповает на нынешних владык, как на манну небесную. В этом нет ничего экзотического. «Никакого специально-украинского, политзависимого помрачения ума не существует. Есть просто растущее количество негодяев и терпил, которые периодически меняются местами. Черты поведения, похожие на болезнь, сформированные жаждой выживания при полном отсутствии морали» (Олег Покальчук).
Игорь Гулык